На http://www.stihi.ru/2019/05/18/5928
Я – беглянка! Бегу прочь от страха, что когда-нибудь вдруг не сумею
Просто бегать... Что вмиг позабуду, кто, откуда я, стану ненужной,
Что себя не смогу обиходить… Не обрежу ногтей, заболею…
А тревожить меня это будет? Если мозг мой отключен, недужный…
Я – беглянка! Спасаюсь словами, что в стихи помещаю, то – шкафчик…
В нём на полки ложится «сегодня», превратится в ненужную ветошь…
Только снимками тешусь я ныне и не жду ни хвалы, ни подачек…
Молода я – сегодня, а завтра буду сморщенной… песенка спета...
От себя я беглянка? Но хватит… От себя ли в стихи убегают?
Вовсе нет, я ищу пониманья с кем-нибудь, а с собой – ладно, гоже!
И душа говорит постоянно, вдохновение мне помогает!
А в рассудке ль ещё я – не знаю… Не как все… на других не похожа?
25.05.2019
Я – втікачка! Втікаю від страху, що не зможу колись просто бігти…
Що забуду і хто я, і звідки… Що не буду потрібна… нікому…
Що не зможу про себе подбати… І не зможу відрізати нігті…
Та чи буде мене це гнітити? Адже мозок впаде вже у кому…
Я – втікачка! Рятуюсь словами, що у вірші складаю, це – шафа…
На полички лягає «сьогодні», буде мотлохом потім і сміттям…
Тільки зараз світлинами тішусь, не чекаючи вигуків, «лайфів»,
Молода я – сьогодні, а завтра виглядитиму зморщена, літня…
Я - втікачка! Від себе? Та годі…Чи від себе втікають у рими?
Навпаки, спілкування шукаю хоч би з ким, а з собою – знаходжу!
І душа розмовляє постійно, і думки невблаганні, нестримні…
Чи при розумі я ще – не знаю… особлива… на інших – не схожа?