***

Наталья Гулицкая
Я день у день і ніч у ніч сумую,
Пишу тобі – думки свої римую.
І сонце не таке ясне на небі,
Коли я прокидаюся без тебе.

А на щоках моїх то дощ, то сльози,
Життя – суміш поезії та прози.
Де ти – там гомонить веселе літо,
Там вечори обіймами зігріті.

В своїх долонях ти несеш бажання,
А серце надихаєш на кохання.
Вуста твої дарують поцілунки –
Палкі, такі бажані, як дарунки.

Де ти – там завжди сміх, там справжнє щастя,
Далеке від брехні та від нещастя.
За тебе свою душу я віддала,
Де ти – там моя доля заблукала...