серце – устриця
з ресторації що не по кишені
лежить ганчіркою
у теплій ванні мушлі
і знати нічого не хоче
все повторює мляво
лиман лимон
мамчине пуповиння
ковзає тілом туди-сюди
і бризками цілить
в самісінькі очі
ненароджене море
схлипує всередині
безжального їдця
A heart is an oyster
From a restaurant you cannot afford.
It lies like a duster
In a warm bath of a seashell
And is ignorant of anything else.
It keeps reiterating listlessly –
Lemon, estuary,
Mother’s umbilical.
It starts crawling
With its body back and forth
And it points its sourness
Into your very eyes.
The sea unborn
Keeps weeping inside
Of a ruthless eater.
© Iya Kiva, Kyiv, Ukraine, 2019
Adaptive translation into English by Maryna Tchianova, 2019