Леза тоненькі сніжинок
Крають цю синю пітьму...
Ти не прийшов – просто виник.
Де ж я гостинність візьму?
Просто на сніжній завісі
Враз проступив силует.
Тому кожна сніжинка – зі списом.
І цей мереживний лет
Знов оживив коліщата
Десь під лівим крилом.
Серце це – у лещатах.
Ти ж замерзнеш притьмом!
Кожна сніжинка – мов лезо.
Кожен подих – то гнів.
Ти не знайдеш те, що щезло,
Те що згинуло в іншій мені...
12.01.19