Покрутила пальцем біля скроні
Підвела до неба дві долоня.
Попросила в неба допомоги.
Чоловік щоб був, як прям від Бога.
Залишила всіх тих ідіотів
І пішла до хати прибирати
Файно, файно стала щебетати
Нових гостей, сватів зазивати
С тою Божою надією плекати.
І собі по темній, темній чарувати.
Тут з'явився той коханий і єдиний,
Роботящий, гарний, перспективний
Любить всю без винятку тварину.
Поєднались в церкві, стали разом жити
І у щасті, таї любові,
Новий, власний світ творити.
Все її снилось й не давало у душі покою
Прокидалась і дивилась з ніжністю на нього
Щось раптово в голові, дурне закрутилось
Поночі тихенько піднялась с постелі,
Доки спав коханий вчарувала отвір
У його прекраснім тілі.
Бачила там серце чисте як долоні.
Ухопила швидко й вирвала без болю.
Вийняла із нього, чисте серце його долі
Тай спокійно сховала до чорної скрині
Щоб уже не любив, нікого й ніколи
Там з'явились дітки, тай пішли до школи
Всім говорять лише про те,
Що батько їх не любить
Бо він як той робот все працює і працює,
Далі йде до дому, тай лягає спати.
Де ж все-таки той любові, звідки взятись
Що ж ти відьом наробила
Він же тільки тебе кохав, не придав би нізащо й ніколи
Що ж ти відьмо наробила
Його серце зовсім в скрині, холодом застило.
Вже не любить він нікого
Ні матері своєї, ні дітей, ні волі.
Потускніли його очі,
Стали сірим, неродючим полем.
Взимку став на крихкий лід,
Тай пішов під воду.
В скрині чорний тій спинився стук!
Не звучатиме, то вже ніколи.