Декадент (Іван Франко, https://uk.wikisource.org/wiki/)
Я декадент? Се новина для мене!
Ти взяв один з мого життя момент,
І слово темне підшукав та вчене,
І Русі возвістив: "Ось декадент!"
Що в моїй гіісні біль, і жаль, і туга -
Се лиш тому, що склалось так життя.
Та є в ній, брате мій, ще нута друга:
Надія, воля, радісне чуття.
Я не люблю безпредметно тужити
Ні шуму в власних слухати вухах;
Поки живий, я хочу справді жити,
А боротьби життя мені не страх.
Хоч часто я гірке й квасне ковтаю,
Не раз і прів, і мерз я, і охрип,
Та ще ж оскомини хронічної не маю,
Катар кишок до мене не прилип.
Який я декадент? Я син народа,
Що вгору йде, хоч був запертий в льох.
Мій поклик: праця, щастя і свобода,
Я є мужик, пролог, не епілог.
Я з п'ющими за пліт не виливаю,
З їдцями їм, для бійки маю бук,
На празнику життя не позіваю,
Та в бідності не опускаю рук.
Не паразит я, що дуріє з жиру,
Що в будні тільки й дума про процент,
А для пісень на "шрррум" настроїть ліру.
Який же я у біса декадент?
ДЕКАДЕНТ (вольный перевод П.Голубкова)
Я декадент? То новость безусловная!
Ты взял из моей жизни лишь момент,
И слово темное нашел, хотя ученое,
И возвестил Руси: "Вот декадент!"
Что в моей песне боль-тоска бывает –
Лишь отражение то сути бытия.
Но есть в ней, брат мой, нота и другая:
Надежда, воля, радость в ней моя.
А беспредметно не люблю тужить я
И слушать шум лишь в собственных ушах.
Покуда жив, хочу реально жить я,
Борьба за жизнь мне не внушает страх.
Хоть часто горькое и кислое глотаю,
Не раз потел, и мерз я, и охрип,
Оскомины хронической - не знаю,
Катар кишок – пока что не прилип.
Какой я декадент? Я сын народа,
Что вверх идет, хоть в погребе продрог.
Призыв мой: труд, и счастье, и свобода,
Я есть мужик, пролог, не эпилог.
Я с пьющими за плот не выливаю,
Ем с едоками, и для драки знаю хук,
На празднике я жизнь не прозеваю,
И в бедности не опускаю рук.
Не паразит я, что дуреет с жиру,
Чьи думы в будни только про процент,
Для песен - на "шрррум" настроит лиру.
Какой же я у чёрта декадент?