Стелиться рясно туман,
Прокидається знову село.
Ранок немов би проспав,
І сонце не все зійшло.
В росах зелена трава,
Торкається тополів.
Просипається рідна земля,
Зустрічає в траві цвіркунів.
Набираю в долоні роси,
І присмак летить дитинства.
По забутих стежках весни,
Для душі збираю гостинці.
Це рідне моє село,
І ми коротаєм тут ночі.
І сонечко, що вже зійшло,
Промінцями розглажує коси.
І мрії мої розігнав,
Ранок доволі співучий.
І вітер що колихав,
Гіллям духм'яно-пахучим.
І липень гуляє по травах,
Він з літом в село завітав.
Неначе весна послала,
Щоб село промінцем привітав!!!