Тендітніти і бути не в собі... дозволиш вітру колихати станом
і цілувати зимними устами у дні невеселкові та рябі,
і потойбічний ліс неначе дім розстелить стіни і відчинить двері,
злетять слова, прикуті до паперів, і стане тиша правити усім,
плекати тіло, вишите життям, вести за руку з лісу до дороги,
і буде хтось в тобі шукати бога, а ти - неначе мапа білих плям,
тендітнієш і зовсім не в собі, тебе як квітку колихає вітер...
і видуває до останніх літер всі дні, невеселкові та рябі...
Моя фотография...
Свободный перевод:
Хрупкость
Я становлюсь хрупкой и будто не я
разрешаю ветру качать меня
и целовать зимними устами в дни нерадужные и пегие,
а потусторонний лес будто дом расстилает стены и открывает двери,
взлетают слова, прикованные к бумаге, и тишина правит всем,
лелеет тело, вышитое жизнью, ведёт за руку из леса к дороге,
и будет кто-то в тебе искать бога,
а ты - как карта белых пятен,
становишься хрупкой и совсем будто не ты,
тебя, как цветок, колышет ветер,
и выдувает до последней буквы все дни, нерадужные и пегие...
Zerbrechlichkeit
Es gibt regenbogenlose und scheckige Tage,
wenn ich zerbrechlicher bin
und fast nicht mehr ich,
wenn der Wind schuettelt mich
und kuesst meine winterlichen Lippen,
wenn der jenseitige Wald, wie ein Haus,
breitet Waende aus,
laesst die Tuer auf,
und alle meine an Papier geketteten Worte
fliegen weg
und herrscht die Stille.
Ich fuehle sie,
sie verwoehnt mich,
als ob jemand meine Hand nimmt und mich aus dem Wald fuehrt.
Zum Weg...
wo jemand nach Gott in dir suchen will,
und du bist wie eine Karte mit weissen Flecken
zerbrechlich und sehr weit von dir,
und der Wind schuettelt dich wie eine Blume
und blaest regenbogenlose und scheckige Tage
bis zum letzten Buchstaben aus dir.