Присвячення

 
 Мені тебе забути не щастить.
 У кожнім дні твоє ім*я зринає.
 У погляді задумливім на мить
 Спалахує кохання і минає.

 Чомусь воно ніяк не догорить,
 Хоча руін немає поміж нами.
 Перед очима всесвіту стоіть
 Моя любов, не скривджена словами.

 А може, час повернеться колись...
 Зірки в долоні з неба упадуть,
 А ті стежини, що переплелись,
 Тебе до мене знову приведуть.

 Чого це я? Мов пташка навесні,
 Заходжуся солодкими думками?
 Тобою марю лише уві сні.
 Роки обвішані осінніми вінками.