"Гімн" державі
Ми - люблячі діти своєї держави,
Та їй не до нас, бо плекає щурів,
Що вилізли з нір до мільйонів та слави
І ссуть свій народ, як телята корів.
Країно безжальна, ти - зрадниця-мати,
Бо зовсім забула, як матір'ю буть,
І діти твої, щоб копійку придбати,
По іншим країнам хребти свої гнуть.
Старі - животіють, конають у скруті,-
Ти зрадила їхні сивини святі.
Натруджені руки, хворобами скуті,
Погана утіха в злиденнім житті.
Не бачиш тіла пошматовані й долі,-
Роками триває безглузда війна.
Доколи страждать безневинним, доколи?
Вже душі заповнені болем до дна.
Що дітям дала ти? - Розмови про мову?
Та туга без слів у душі завива;
І що нам до мови, як їсти полову,-
Померлим все Одно, як піп відспіва.
Отямся, покайся безжурная мати,
Бо зовсім зневірився відданий син.
Не будемо мачуху ненькою звати,
Що вперто тримає людей за тварин.