Бувають хвилі—серце мліє... (Іван Франко,
https://uk.wikisource.org/wiki/...)
Бувають хвилі - серце мліє
І скорбних мислей рій летить,
Мов чорна хмара небо криє
І грім у хмарі гуркотить.
І поглядом німої злоби
Гляджу на небо й світ живий
І жду, що з земної утроби
Ось-ось прорвесь огонь страшний
І вмить спалить всю землю тую
З всіма неправдами її,
Перелама хаос твердую
Шкарлущу скріплої землі...
І, наче золото в горнилі,
Сей світ очиститься зовсім,
І чиста, в невечерній силі,
Засяє правда й воля в нім.
БЫВАЮТ ВОЛНЫ… (вольный перевод П.Голубкова)
Бывают волны – сердце ноет,
И скорбных мыслей рой летит,
Как черной тучей, небо кроет,
И гром из тучи той гремит.
И я с немой, бессильной злобой
Гляжу на небо, мир земной,
И жду, что из земной утробы
Польет огонь своей волной
И вмиг сожжет всю землю всуе
С ее неправдами судьбы,
Хаос сломает твердь земную,
Как плен яичной скорлупы
И, словно золото в горниле,
Очистит мир свой окоём,
И засияют с прежней силой,
Свобода с правдой снова в нем.