У безмовній тиші,
де темрява панує вічно.
І час як вітер непомітний,
зупинився там навіки.
Не маючи кінця ні краю,
ні сміх, ні спів тут не лунає.
В царстві повного страждань,
окутий він і душі там.
Ні мертві, ні живі вони,
у призмі часу заточені.
Де в сутінках цих таємничих,
блукає щось там потойбічне.