Тисячорічне місто, земний рай,
Душевний спокій, миловидний край.
Усе це ти, моя Полтава,
Привітна ніжна і ласкава.
Ти – Чураївна, найгарніша в світі,
Віночком з квітів оповита в цвіті.
Поетами вподобана у слові,
Тендітна, мелодійна в мові.
Окраса твоя – білаальтанка,
Пронизливий гомін дзвіниць спозаранку.
Річечка Ворскла – береги похилі,
Піщанії пляжі, сосни на схилі.
Зеленеє місто, хлібні поля,
Налите колосся, щедра земля.
Галушки, вареники із того врожаю –
Візитівка гостинного Полтавського краю.
Ярмарок Сорочинський, Гоголь, Дяк, Солоха,
Віз, воли, добра всілякого трохи.
Народне гуляння, майстерності скринька.
Ти для України безцінна перлинка.
Красуня Полтава, сорочечка біла
Личить тобі, вишита з любов’ю, уміло.
А ночі чарівні, полтавськії ночі,
Звабливі, як дівчини карії очі.
Нашу Полтаву ніз чим не зрівняти.
Для когось, як доня, для інших ти – мати.
Як доня вродлива, як ненька рідненька,
Тебе як я бачу – тріпоче серденько!