Хочеться благенького комфорту:
трохи грошей, тиші і води...
щастя є, та на кулічках в чорта,
є Едем, та не дійти туди...
мушу примиритись з тим, що маю,
а чого не маю, мо' й не тре...
хто життя таким як є приймає,
сУєтному світу носа втре.
Янгола, аби молився Богу
за моє стражденне каяття,
а іще удачі на підмогу,-
хай фарбує дощове життя.
А найбільше хочеться, щоб хлопчик
з Раю в сни до мене прилітав,-
мій маленький радісний горобчик...
я без нього кругла сирота.
Знову б світу бачила принади,
знову б в очі повернувся блиск,
зустрічала б кожен ранок радо,
попри грози і високий тиск.
Але ж ні, не сниться мій маленький,
карооке, щире янголя...
і сивіє від розлуки ненька
й помаліше крутиться земля.