Я кожний раз дивлюсь на поле
де моя молодість пройшла,
гурьбою де ходили в школу
яка стояла край села.
Перед очима вчителі
та не слухняні діти,
і я таким зростав в селі
немов у полі квіти.
А дике поле як завжди
притягує до себе,
воно немов ковток води,
що падає із неба.
До цього часу ним живу,
селом і диким полем,
і у ві сні, і наяву
мов знову йду до школи.