Біль. Біль стоїть у жінки в голові.
В її душі стоїть напруга.
Вона не зна, куди їй треба йти,
Щоб вибратися звідси, з цьго круга!
Ще рано-вранці тут вона сиділа,
Чекала щось, а, може, тихо мріла,
І зігрівала душу їй і тіло
Легка, невпевнена в житті надія...
А зараз лист, що обпікав їй руку,
Тихенько випав, ліг під стіл.
Рука теж впала та без руху
Висіла, нібито без сил.
Та тільки мокрі очі видавали
Усю ту чорну бурю у душі,
Немов укриті пеленою стали,
І рідний образ виник в голові:
"Пробач, мій ангел, я не зміг прийти.
Так хочу, щоб тепер дізналась ти:
Боровся я за Батьківщину і за тебе.
І не шкодую, що за вас іду до неба".