Перевод с украинского Фриды Шутман.
Я брошу всё. Я верю в километры –
что так обветрены и очень злы.
Как много их у матушки Деметры,
Той, что была богинею земли.
О, размотай дороги мне, богиня!
Я убегу, куда глаза глядят.
Спасай меня, спаси меня, ведь гибнет
Душа, в чужую засмотревшись зря.
Так нежно, беззащитно и с вниманием,
И вопреки всех трезвому уму.
Спаси меня разлукой, расстоянием, -
Что в памяти, с тобою не возьму.
В оазисах, залитых яркой цедрой,
Где гром скрывает ливень в рукаве,
Где только вёрсты, деревяшки зебры,
Пасутся в запорошенной траве, -
Пусть будет степь, пусть будет лес и горы,
И пусть вскипит земная злость твоя,
Когда злокозненные семафоры
Печалью мне дорогу преградят!
ОРИГИНАЛ:
Лiна Костенко
Я кину все. Я вірю в кілометри…
Я кину все. Я вірю в кілометри –
обвітрені, задихані і злі.
Багато їх у матінки Деметри,
Котра була богінею землі.
О, розмотай шляхи мені, богине!
Світ за очі від себе забіжу.
Рятуй мене, врятуй мене, бо гине
моя душа, задивлена в чужу.
Так ніжно, так беззахисно, так віддано,
так всупереч тверезому уму.
Врятуй мене розлукою і віддалю,–
ні спогаду з тобою не візьму.
В гірких оазах сонячної цедри,
де грім тримає зливу в рукаві,
де тільки версти, дерев’яні зебри,
пасуться в запорошеній траві,–
хай буде степ, хай буде ліс і гори,
хай вибухне земна твоя пралють,
коли лихі на око семафори
мені дорогу смутком переллють!