Оригінал:
Мов дракон, моя монстера
Розчепірила гілки:
Листя – як зелена пера
Чи крислаті язики.
Мій зелений змій суммірний
Вже давно до мене звик.
Він не з тих, які надмірно
Потрапляють на язик
З коньяком або лікером, –
Ворохобні, гомінкі,
Що розпушать хвацько пера
І розв»яжуть язики.
Цей сбі чатує тихо,
Чистить пір»я та росте.
Ані гвалту, ані лиха
Не буває від мостер.
Ще й піклується про мене:
І від сонця затуля,
І казки свої зелені
Час від часу промовля –
Про ставки, річки та луки
В глибині моїх очей…
Тягне листя, наче руки,
Обіймає за плече.
©Лариса Вировець
Перевод с украинского Светланы Груздевой
Как дракон, моя монстера
Растопырила штыки:
Листья – зеленеют перья,
Развалились языки.
Мой зелёный змей смиренный,
Он давно ко мне привык.
Не их тех, кто непременно
Попадает на язык
С коньяком ли иль с ликёром –
Беспокойны, трепачи,
Что распустят перья хором,
Ни один не промолчит.
Мой оберегает тихо,
Чистит перья – и всего.
И ни ора, и ни крика
Не бывает от него.
И заботится по вере,
И от солнца заслонит,
И зелёные поверья
Мне расскажет как пиит
Про озёра, реки, луки –
И глазам так горячо…
Тянет листья, словно руки,
Обнимая за плечо.
Фото из Инета -
Депозитфото