На городі між грядками
сторож оселився,
де горох росте рядками –
з соняхами злився.
Голову-відро на швабрі
ветхий бриль вкриває,
а старе мочало-патли –
вітер розвіває.
На плечах у охоронця
грубий шмат рогожі,
добре вигорів на сонці,
ні на що не гожий.
Та послужить для загалу,
як говорять нині –
щоб ворони не клювали
кавуни і дині!
29.06.2019