Well, Europe forgives… Come on! Why would she care?
Her sons were not tortured and murdered
And not torn apart by the mad Russian bear…
Forgiveness? Oh, she can afford it!
Well, Europe forgives… As it is not her pain,
Not hers are the orphans in tears.
On those who are fighting for Europe in vain
She closed her eyes and her ears.
Well, Europe forgives… And she bows so low
To those who are brutal and violent.
This happened already not too long ago.
Remember? “… and Europe kept silent…”
In vain tried Kandyba – a vehement man
To break and destroy double standards.
Forgiving and silent… again and again,
This circle is vicious and endless.
Emil Dubov (Translated by Andrew Andersen / 30.06.2019)
Оригинал стихотворения, написанного автором в день восстановления России в ПАСЕ:
Європа - прощає, а чом би і ні?!
Не їх катували в підвалах,
Не їхніх братів і не їхніх синів
Росія у ДАП підривала.
Європа - прощає, бо їй не болить
І сироти їхні не плачуть!..
Хто цінності їхні іде боронить -
Європа не знає й не бачить!
Європа - прощає, їй легко прощать...
З прощЕння, виходять начала,
Європа, найкраще уміла - мовчать...
Згадайте: "Європа мовчала".
Даремно будив, Олександре Олесь!
В Європи, подвійні моралі -
Мовчить! І прощає! І це уже днесь!
Все знову іде по спіралі...
Эмiль Дубров