Легкий вітерець дмухнув,
Капелюх з Андрійка здув,
У повітрі покрутив,
По дорозі покотив.
-Капелюх новенький мій,
Ти куди тікаєш, стій!
А ти, вітер, постривай,
Швидко капелюх віддай!
Обурився так Андрій:
-Оце справжній буревій!
Що за гілками присів,
Заховаватись захотів?
Хоч я і маленький сам,
Як знайду тебе, то дам!
Ну а вітер далі дує,
Знову з хлопчиком жартує.
Усміхнувся вітерець:
-Ну, хлопчина, молодець!
Ти даремно галас зняв,
Я ж з тобою тільки грав!