На http://www.stihi.ru/2019/06/17/8136
Как мир, стара моя печаль
В дрожащем тайнике
Моих стихов, в моих речах –
Не знаю только с кем?
Я лето это пробреду
В слезах, совсем одна, …
И на молитвы не пойду –
Не та в них глубина…
Забыта ласковость ладонь…
Я тоже – в тишине …
Как огорчений жжёт огонь!
И нет спасенья мне…
Вот день нерадостный минёт,
А ночью жду утра…
Одна, никто не обоймёт –
Печаль, как мир, стара…
Колени тихо преклоню
И горечь приглушу…
И дум расхристанных возню
Уняться попрошу…
Печаль моя, как мир, стара…
И прочь уходит пусть!
Довольно слёз из-под пера –
Привычно улыбнусь.
18.06.2019;г
Маргарита Метелецкая http://www.stihi.ru/2019/06/17/8136
Як світ, стара моя печаль
У сховищі тремкім
В моїх рядках, в моїх речах -
Не знано тільки з ким ?
Я літо це перебреду
В плачах на самоті...
Я на молитви не піду -
Вони усі не ті...
Забута лагідність долонь...
Забута і сама...
Як палить прикрощів вогонь -
І спасу геть нема...
І день не жалує мене,
І ніч мина котра,
А все ніхто не пригорне -
Печаль моя, як світ, стара...
Колінами на килимок -
Гіркоти приглушу...
Моїх розхристаних думок
Про спочив попрошу...
Печаль моя, як світ, стара...
Тікай-но, не барись...
Доволі сліз із-під пера -
Всміхнуся, як колись...