Несумлiнно та незворотньо
Взагалi без яких причин
Я сумую в Москвi охотньо
За тобою, мiй Костянтин.
Думи крiзь твойого свiтила,
Крiзь обличча. Це не спинити.
Я б тебе у вi всьому звинила,
Та не можу тебе звинити.
Те, що я в янголах лiтаю
Коли згадую запах волосся,
Так я те зверто не пам'ятаю...
Все одно нічого не збулося.
Та ті мари, ті чари відверті,
Що приходять у снах серед ночі,
Все зсідає у моєму серці,
Що до щірості твоїй охоче.
Я чекаю, чекаю, чекаю,
Все одно нічого не змінити.
Тільки серце в долоні стискаю,
Щоб для тебе його зцілити.