Цю історію я почув від знайомого директора школи.
Кілька років тому на роботу він прийняв учительку фізики. Учитель як учитель, після закінчення вишу – навички професії на початковому рівні і незначний досвід педагогічної праці. Свою роботу дівчина виконувала досить сумлінно, але нічим не виділялася від своїх колег, як в позитивному, так і негативному плані. З боку дирекції вона мала неодноразові заохочення, а рік тому молодий педагог отримала від школи службове житло, хоча для цього були і не менш достойні кандидати.
Декілька днів назад від керівника міськвідділу освіти йому стало відомо про те, що цей молодий педагог продовж останнього року вела гурток з фізики… в іншій школі. Та це не головне. Один із її вихованців не тільки отримав перемогу на престижному міжнародному конкурсі, але і зробив відкриття, яке до снаги далеко не кожному вченому, а тим більше простому вчителеві…
Та й це ще не все. Найбільше мого знайомого директора шокувала відповідь молодої колеги на його запитання, чому вона не створила той гурток в своїй школі. Кліпнувши кілька разів великими симпатичними оченятами, вона без тіні сумління заявила, що це не головне. Головне, на її думку, досягнутий результат, яким вправі гордитися, зокрема, і педколектив її рідної школи…
05.07.2019