Легенда про незабудку
(російська)
На Початку часів
Якось Бог захотів
Всім рослинам наймення роздати...
Біля себе зібрав,
Та іще й наказав
Імена свої не забувати.
Поночі, у росі,
Вже й розбіглися всі,
На місця, де звичайно зросталось...
Бог легенько зітхнув,
Але раптом збагнув -
Біля ніг його квітка зосталась!
Бог, хоча і пристав,
В неї тихо спитав:
- Що це робиш ти тут, проти ночі? -
- Та зосталася я,
Бо забула ім'я... -
Квітка глянула Господу в очі.
-Не забудь же мене!
Бо - тоді не мине... -
Бог киває у благословенні...
Бідна ж квіточка та
Тільки те й пам'ята:
Незабудка - від Бога наймення!
18.04.2010г.
- - - - - - - - - - - - - - - - - -
Перевод на русский язык:
Легенда о незабудке
(русская)
В начале Времён
Как-то Бог захотел
Всем растениям названия раздать...
Возле себя собрал,
Да ещё и приказал
Имена свои не забывать.
Ночью, в росе,
Уже и разбежались все,
На места, где обычно взрасталось…
Бог легонько вздохнул,
Но вдруг понял -
У ног его цветок остался!
Бог, хоть и утомился,
У него тихо спросил:
- Что это делаешь ты здесь на ночь глядя? -
- Да остался я,
Ведь забыл имя... -
Цветок глянул Господу в глаза.
- Не забудь же меня!
Иначе тебе даром не пройдёт... -
Бог кивает в благословении.
Бедный же цветок тот
Только и помнит:
Незабудка - от Бога название!