Псалом 33
Псалом Давида, коли він удавав був
причинного перед Авімелехом,
і був вигнаний від нього, і пішов
Благословлю Бога я по усіх часах,
повсякчасно хвала Йому на моїх устах.
Господом буде хвалитись душа моя,
почують лагідні і звеселяться в свій час, як я.
Я шукав Бога — і Бог мій почув мій дзвін,
і від усіх небезпек мене збавив Він.
Взір хто звертає до Бога, у Його бік —
ті просвітились, і не посоромляться лиця їх.
Кликав жебрак — і почув Бог
й від бід його спас усіх,
ангел Божий оточує тих, хто бояться Його,
й визволяє їх.
Спробуйте Бога, й побачите — о, наш Господь благий!!
Блажен, хто має надію на Бога, — в цей рід новий!
Бійтеся Господа всіх, всі святії Його,
бо немає збідніння у тих, хто боїться Його.
Ген левенята бідують — і голод їх їсть, смутить,
а хто Бога шукає, приймає всі блага жить.
Прийдіте, діти, послухать мене в цей час:
страхові Свято-Господньому научу всіх вас.
Хоче людина жить довго і бачити благо днів?
Хай притрима; язик свій і уста від підступних слів.
Тож, добродіючи, зла уникай і не йди за злим.
Миру шукай собі, мир свій знайди та іди за ним.
Очі Господні повернуті до праведників Своїх,
вуха Його — лиш до кличів сердечних їх.
Кличуть от праведні — і схиляє Свій слух до них,
і від скорбот, і від бід позбавляє їх.
Близько Господь є до скрушених серцем — у цім і все:
серцем скрушених і духом покірливих Бог спасе.
Багато скорбот душа праведного несе,
та від усіх їх Господь у свій час спасе.
Він береже усі кості його і діла веде —
і ні одна із них не сокрушиться й не пропаде.
Боже лице проти тих, чиї дії злі,
щоби про них знищить пам’ять на всій землі.
Грішника вб’є його ж зло,
ненависники правди зійдуть на сміх;
збавить Господь душі праведників Своїх.
І хто на Бога надіється — той не загине:
Бог береже їх всіх.
Псалом 34
Хто судиться зі мною —
о Господи, з тим і судись!
Воюй — хто воює зі мною премного!
Щити піднімай: великого — як і малого,
Ти встань мені на допомогу!
Меча підніми — і замкни лиходіям дорогу,
промов до моєї душі:
«Я спасіння твоє!»
І хай посоромляться, зганьбляться,
хто так душу мою дістає...
Хай відступлять назад —
хто лихо мені ворохобить.
Нехай стануть — мов тая полова на вітрі,
ангел Господній нехай їх жене,—
їхній шлях нехай стане темним і
ковзьким,
і ангел Господній нехай їх жене!
Бо даремно на мене
сіть зготували вони,
нападали на душу мою без вини.
Хай згине він, що не знає —
як в свою ж яму впаде:
як сіть, що наставив на мене —
на нього й зійде.
А душа моя так зарадіє у Господі!
Вся вона звеселиться у помочі в Нього!
Кажуть кості мої:
«Хто подібний до Бога?»
Порятуєш Ти вбогого
із рук тих, що сильніші за нього...
Встають свідки супроти мене у неправдах
тенет:
що я сам не робив —
те питають мене.
Воздають мені злом за добро,
осирочують душу мою.
Як вони хворували були,
я вдягавсь у верету,
душу мучив постом ,—
і молитва моя поверталась в нутро.
Я чинив, як із другом,
або як з братом,
смуткував і схилявсь,
я ходив як в жалобі по матері.
Як упав я — вони і радіють, і сходяться,
хто напасники мої, за що і не знаю,
кості миють і не замовкають.
Десь знайшли переслідників-дармоїдів —
та й скрегочуть на мене зубами своїми!
Господи!
чи ще довго дивитимешся на оце?
Врятуй душу мою
від їхніх зубів, —
від отих левчуків — одиначку мою!
І прославлю Тебе я на зборах великих!
При численнім народі Тебе вихвалятиму!
Нехай з мене не тішиться ворог-бидлятина,
не моргають очима, хто мене без причини
ненавидить!
Бо говорять — але не про мир вони:
проти мирних землі, блудники, помишляють!
І на мене вуста свої вже відкривають —
і говорять: «Ага! добре! ми бачили...»
Ти це бачив, не затулися пеленами:
Господи, не віддаляйся,
не віддаляйся від мене!!
Встань, збудись! — для суду мого!
Боже і Господи! — на суперечку мою!
Розсуди мене правдою, Господи, Боже мій,
нехай не тріумфують вони наді мною,
хай не скажуть у серці своїм:
«Ага! вийшло по-нашому...»
і не скажуть: «А ми його проковтнули».
Хай посоромляться та й застидаються разом,
хто радіє моєму нещастю.
Хай вберуться у сором і ганьбу —
чорнороті в своєму часі.
Звеселяться, зрадіють —
правоти хто моєї бажає!
То є ті, що кажуть завжди:
«Хай звеличиться Бог,
що Він миру бажає Своєму рабові!»
Тож язик мій звіщатиме правду Твою
і хвалу — повсякдень!