На купала

   
На Івана, на купала,
З неба ясна зірка впала,
А віночок на воді,
Кличе в роки молоді.
Рано стала, я вдовою,
Вже й онуки чималі
І летять над головою,
В край далекий журавлі.

Ти пливи, пливи віночок,
До моїх синів і дочок,
Їм всі радощі земні,
Щось залишиться й мені.
Журавель, один до мене,
В гості проситься давно,
Б’ється серце, мов шалене,
Бо мені не все одно.

У обох дорослі діти,
Сумувати, чи радіти,
Заблукали роки в осінь,
Щастя хочеться і досі.
Що ж ви роки наробили,
Ми так пізно полюбили,
Розвели в серцях вогонь,
Люди судять, що з того.