Пока

Грабежева Татьяна
Картою печальной
Залегла тоска
В тишине прощальной
Прошепчу: " Пока."

Гордо улыбнувшись
Сброшу пиджачок,
Будто бы проснувшись
Цокнет каблучок.

Даренную розу
Брошу на перрон,
Прошлой жизни прозу
Залатает звон.