У нас один Батько, но ми різні діти,
Виросли у Мами, як в садочку квіти.
Кожна квітка з себе своє представляє,
Одна шипом коле, а друга ласкає.
Перша квітка у садочку в зиму появилась
І безсмертністью своєю до тепла добилась.
Така квітка свої сили ніколи не жаліє,
Всім завжди допомогає чим може і як вміє.
Друга квітка Фрезія! В садку розцвітала,
Впертістю своєю до себе притягала.
Красотою свою, як комарів духами,
Притягала чоловіків своїми чарами
По весні цей первоцвіт, один в нас появився,
Так один між квіточками він у нас лишився.
Ніжністю Фіалки всім дарив усмішку
Фрезія Його гоняла, як кицьочка мишку
Ще одна Фіалка в садочку розцвітала,
Всю любов свою і ласку рідним віддавала.
З надією йшла до них щоб тепло почути,
Но від них тепла для неї не могло і бути.
Всі старались, як могли болю Їй завдати,
Так усе своє життя тепла мусить чекати.
Ось осіння квітка Астра у саду розцвіла,
Осінь в Неї яркість красок від душі налила.
І ця квітка всім старалась допомогу дати,
І в душі своїй ніяку злобу не тримати.
Мама наша Наперстянка! Всіх в букет зібрала,
Кожну квіточку з насіння ніжно доглядала.
Від зла та не щастя всіх оберігала.
Віддававши свої квіти, надію тримала,
Що у другому садку для Них життя дала.
Кожна квітка в садку новім у землі прижилась,
Лише Фрезія на місці новім не лишилась.
Не хотіла красу свою в тім саду губити,
От рішила своїм життям в свому садку жити.
Іще одна квітка в садку нашім була,
По фамілії ту квітку з садка вітром здуло.
Горечавка квітка своє названня має,
У садочку свому стебло своє згинає.
Лиш під осінь садок рідний стала вспоминати,
Та дорожку в той садок вже не протоптати.
26.06.19 г.