В Купальську ніч, чарівних мрій і сили,
Зустрілись вперше ми з тобою, сину.
Була гроза, і буревій лютився,
Під ранок стих, нашкодивши, стомився.
Та ніч була, і болісна, й щаслива;
В Купальську ніч я народила сина.
Мов подарунок вищих сил, Даждьбога,
Ти був промінчиком од Сонця золотого,
Було так дивно вперше поряд відчувати,
Дитя до себе ніжно пригортати.
І Прародитель задоволено сміявся, -
Цієї ночі подарунок йому вдався.
Це відчуття тривожне й невловиме,
Коли цілуєш в щічки свого сина,
Коли ти ніжно дмеш на збиті ніжки,
Коли схвильовано стоїш над його ліжком.
Життя складне, і що би там не сталось,
Я зрозуміти тебе, сину, намагалась.
Та йшли роки, ти виріс, став дорослим,
До мене ж тихо підкрадалась осінь…
Незчулася, як в теплу літню днину,
Взяв Долю карооку за дружину.
А я в Купальську ніч просила у Даждьбога.
Щоб щастям встелена була твоя дорога.
Щоб не хворів і сили набирався,
У скруті був терплячим, не здавався.
Щоб дім з достатком, і удача поряд,
І кожен ранок усміхалась Доля.
І щоб кохав, й коханим був довіку,
Просила радості в сім`ю твою - без ліку.
Ось надвечір`я в плетенім віночку,
Купальські хороводить співанОчки.
Вже вкотре поспіль за столом родина,
Твої святкує, сину, іменини.
Що відчуваю, - зрозумієш в цю годину,
Бо вже до серця пригортаєш свого сина.
6-8 липня 2019 р