Я розбиваюсь посеред ночі
На тисячі дрібних частин.
Нічого не бачать у темряві очі,
Тільки горить на кінці нікотин.
У вирі проклятої чорної тиші
З дальніх кутків виглядає воно.
Те що без бою навколо все нищить,
Все що минуло, все що було.
Гострими кігтями душу шматує.
Насолодившись цим, не відпуска.
Що ж мене зцілить, що урятує,
Якщо минуле ніяк не зника?
Промені перші впадуть на підлогу.
Світла надії тоненька рука.
Тільки б знайти в цьому світі дорогу!
Тільки би зникла навколо пітьма!