Ти повернешся знову і знову
В той старенький садок край села,
Бо немає ріднішого дому,
Там де мати тебе сповила.
Всі дороги зільються в єдину
Ту вузеньку стежинку крізь сад,
Що веде тебе в рідну родину,
Щоб змінити на рай, життя ад.
В цілім світі не знайдеш смачніше
Того хліба, що в пЕчі спечуть
І очей не знайдеш ти добріше,
Що до стОлу той хліб подадуть.
Не знайдеш ти обійми тепліші,
Не почуєш солодщі слова.
З уст матусі вони наймиліші,
Мов на рану цілюща трава.
Ти повернешся знову і знову,
Щоб відчути бажанним себе,
Та закінчиш цілунком розмову,
Бо життя знов покличе тебе.
Шкода що все не так якось склалось,
Та хатинка, матуся, рідня,
Все десь там за плечима зосталось,
А дорога веде навмання.
Але серце забути не зможе
Ту вузеньку стежинку в саду,
Що шоразу тобі допоможе
Пережити печаль і біду.