Прочитай: хоч для годиться???
як розрОдиться й весна: літом...
аж, — й покотиться луна світом...
й квіт, наввипередки, у плоди...
й не в шляхи, чи стежки, — навпрошки!
в перестиглеє, очам в синє...
в перестоянеє, — на осіннє...
в перепалені серцЯ й гОрла...
де їх трепет, — холодні ж горна!!
й підморожене Землі тіло...
й ані сліду од землі, — біло...
бо й зимі зайнялОся діло...
втерп терпець, а душі — кортіло!!!
Мирне настирне, вороже негоже: то нам ув оберіг, нЕчисті в поріг по ріг, — ні дня, ні каїну, ні юді, не рідня.