Так мало нам чомусь для щастя треба,
А може це багато – навпаки ?
У кожного своя ж бо є потреба,
А я пишу про все свої рядки…
Так мало нам чомусь для щастя треба,
Але не кожен хоче це збагнуть.
Думками хтось сягає аж до неба,
Хтось від невдач готовий потонуть…
Так мало нам чомусь для щастя треба,
Але ж бо кожен рветься…та за чим?
Хтось хоче буть ,немов богиня Геба.
А хтось же мріє про найвищий чин.
Так мало нам чомусь для щастя треба,
Але чомусь багато хочуть всі,
Хтось думає, що він неначе Феба,
І виставляє ж бо себе у всій красі.
Так мало нам чомусь для щастя треба,
Замислитись над ц - чомусь ніяк,
Не розуміючи , що в цьому є потреба,
Й за забаганку платить…і не один мідяк.
13.07.2019 р.