КНИГА
Пошарпану і покреслену,
Підпалену кимось здуру,
Зачитаною й подертою
здавали без палітурок...
Здавалось, щось в ній
щеміло ще
з прочитаного до ранку,
до нитки окроплене
дощем,
залишене у світанку.
Залишила щось піднесене
просте й водночас щемливе,
загублене десь між веснами
і трішечки особливе.
І трішечки інтригуюче,
що зовсім було
нелишнім.
Красиве, хмільне, хвилююче.
І навіть
на йоту грішне.
Пішла...
й ніби залишилася...
так, ніби когось чекає.
Сп'янілого від кирилиці
монаха...
Чи ...самурая,
що знається на ієрогліфах,
і меч, що заніс, тримає...
Такого, щоби не поспіхом,
щоб вдумливо,
і до краю.
Мабуть була
просто жінкою
в житті, що давно минуло.
Розхристаною блондинкою,
що з "кольта" диминку здула.
А може була чорнявкою.
Щоночі в вікно злітала.
А ранком когось
за кавою до себена сповідь
звала...
Іще не зовсім розбещена,
І завше того чекає,
Такого, що прийде
й врешті решт її наскрізь
прочитає.
І мабуть всеж дочекалася
й лишилася на ніч з милим.
Читали - не начиталися...
Й сторінками стали
крила.
Пошарпану і покреслену,
підпалену кимось здуру,
зачитаною й подертою
здавали без палітурок...
Здавалось щось там
щеміло ще
з прочитаного до ранку...
Окроплену вранішнім дощем,
Щасливою...
На світанку...
ВК липень 2019 ХерСон