Шістдесять перше літо.
На світанку в дібровах,
Дзвенять співи пташині,
На повні груди вдихаю,
Аромат конюшини.
На городі так славно,
Зацвіли огірочки,
І вже скошені трави,
Полягли у рядочки.
Половина вже червня,
Пропала в мандрах по світу,
Кожний день такий милий,
Я любуюся літом.
Ще не давно бродила,
У траві по-коліна,
Тепер сонце вже сушить,
Цю палітру у сіно.
Будуть коні, корови,
Літо смачно жувати,
А я скоро поїду,
З Апіннін у Карпати.
Там малина, чорниці,
У пору дозрівають,
Там ще трави не скошені,
На мене чекають.
Там ще рай полонинський,
Буде мене колисати,
Шістдесять перше літо,
Там буде догорати.
Догорить, спопеліє,
Попливе за кургани,
Осінь літо покличе,
За сиві тумани.
Відриває листочки,
Календар без зупину,
Моє літо вже скоро,
Покличе у зиму.
А в зимі чай з малини,
Буду пити -сидіти,
І мою тиху душу,
Будуть спогади гріти. ..
Автор :Н.П.Рубан.