Липнева ніч, що трапилось з тобою?
Чому на протязі усіх віків,
Ти збудоражуєш грозою,
Та громовицями своїх синів!
І вітер розгулявшись в верболозі,
Шумить, гуде, йому все тут не так,
Березки ніжною красою,
Від подиху твого тремтять!
Пташині гнізда в них повиті,
Життям прекрасним, всі вони укриті,
На щастя на добро і без тривог,
Зажди, не воруши ти їх діток!
Липнева ніч, таке завжди буває,
А завтра зранку новий день,
Життя крокує і завжди буяє,
Веселкою, та подихом пісень!