Василий Фёдоров. Обида. Рус. Бел

Максим Троянович
Из черпака
Глоток испивши,
Ты вскинешь воду —
И твой взгляд
Увидит, что к земле застывшей
Не брызги падают, а град.
Здесь хватка у мороза злого
Крепка, остра, как волчий зуб...
Ты слово вымолвишь —
И слово
Ледышкою слетает с губ.

Весною
Стан берёзки волглой,
Как хочешь, гни и выпрямляй...
А в эти дни её не трогай,
Легко сломаешь —
Не ломай!..
В низинах,
Выстланных снегами,
Шумит пожухлая куга...
Ты можешь проследить глазами,
Как начинается пурга.

Вокруг бело.
Как бы в погоне,
По гребням здешних полугор
На белых, белых, белых конях
Метельный вылетит дозор.
Замрёт...
Попляшет...
И — по краю,
Присвистнув и гигикнув зло,
Метнётся, как бы выбирая
Короткий путь
В твоё село.
А вслед за ним,
Грозя бедою
И даже гибелью самой,
Пурга надвинется ордою
И всё покроет белой тьмой...

 
Крыўда

З чарпака
Глыток выпіўшы,
Ты ўскінеш ваду -
І твой погляд
Убачыць, што да зямлі застылай
Не пырскі валяцца, а град.
Тут хватка ў марозу злога
Дужая, вострая, як ваўчыны зуб...
Ты слова вымавіш -
І слова
Лядзяком злятае з вуснаў.

Вясною
Постаць бярозкі волкай,
Як жадаеш, хілі і выпроствай...
А ў гэтыя дні яе не чапай,
Лёгка зломіш -
Не ламі!..
У нізінах,
Высланых снягамі,
Шуміць рыжая куга,
Ты можаш прасачыць вачамі,
Як пачынаецца завея.

Вакол бела.
Як бы ў пагоні,
Па грабянях тутэйшых  гор
На белых, белых, белых конях
Завейны выляціць дазор.
Замрэ...
Паскача...
І - па краі,
Прысвіснуўшы і загудзіць зло,
Кінецца, як бы выбіраючы
Кароткі шлях
У тваё сяло.
А ўслед за ім,
Пагражаючы бядою
І нават згубаю самой,
Завея сунецца ардою
І ўсё пакрые белай цемрай...


   Перевод на белорусский язык Максима Троянович