За кожним смерть в житті полює
І розставляє підлі сіті.
Вона, безбожниця, плюндрує
Всі цінності в земнім суцвітті.
«Коли небуть» – це не «ніколи»…
Тож закцентуй свою увагу –
Ти не минув земної школи,
Прийшов сюди – бо мав відвагу.
Ми тут проходимо уроки.
Люд адаптує серце й розум.
Життя вартує нам мороки.
Чи ж є без нього? Ось вам роздум!
Чи ж дії всі із передбачень?
Бажання – серця водопій?
Чи ж ти формуєш коло значень,
Всіх перетворень, змістів, мрій?
Уважність – це контроль над часом.
Служіння – миру та добру.
І праця, щоб не стать баластом…
Бо віра каже: «Не помру!»
Продовжусь в вічність всеосяйну
І понад небом розгорнусь.
Лиш блиск безмежності негайний –
І в Боже лоно повернусь!
Постане світ небесних бачень,
Знання у крові оживуть.
Той хто воскрес – він вже не плаче.
Живи у вірі. З Богом будь.
У його щедрості безмежній –
Процеси творення святі.
Пластичність – глина, мова – вежі, –
Ключі свідомості в житті.
© Copyright: Кравчук Світлана Миколаївна, 2019
Всі права застережені. Будь-яке використання потребує письмової згоди автора.
21.07.2019
13:49