Людмила Юферова.Вiн жде мене
Морозной ночью мысли — в захолустье
Несут меня к заснеженным дворам...
Бессонница и километры грусти
Стремятся вдаль, к отцовским воротАм.
Он там один, за пышными снегами
И рядом нет надёжных плеч и лиц.
Складирует замёрзшими руками
Дни и былые отблески зарниц.
Он там один, среди незрячих улиц,
Где нет огней, машин — и только тишь.
Где дымоходы, в сумерках сутулясь,
Теплом стекают по соломе крыш.
Где бродят сны под окнами в садочке,
Воспоминанья держат нас в плену...
Он ждёт меня, единственную дочку -
А вдруг я на ночь глядя загляну...
С украинского 21.07.19.
Вiн жде мене
В морозну ніч веду свою задуму
У посинілий сніговий бісквіт…
Невсипний біль і кілометри суму
Біжать удаль, до батькових воріт.
Він сам, отам, за пишними снігами
Вітристу зиму вкотре вколисав.
І кожен вечір змерзлими руками
Складує дні у розблиски заграв.
Він сам, отам, де вулиці незрячі
Бояться фар і гуркоту машин,
Де димарі уперто і терпляче
Теплом стікають із усіх шпарин.
Де ходять сни сумні по підвіконню,
Де спогади житейські віч-на-віч…
Він жде мене, свою єдину доню –
А раптом я постукаю у ніч…