Усміхається росинка, –
Ах! Яка травичка!
Потягнулася зі сну, –
Й засвітилось личко.
Ранок трави пригорнув,
Свято приголубив.
Пугач у дупло шмигнув, –
Чашу сну з втоми пригубив.
Розкривається ромашка –
Пелюстки біленькі.
Ночувала в ній комашка, –
Чистий дім гарненький.
Павучок бринить в струну:
«Позбивати б роси!
Для обіду сітку тчу.
Втраплять навіть оси.»
Джмелик – перший по нектар, –
Має переваги.
Він тепла свого владар
Й вмився для наснаги.
А довкола лиш краса,
Метушня ранкова.
Діамантами роса
І зелень шовкова.
Дивовижний макросвіт
Постав із туману.
Тягнеться до сонця цвіт,
П’є, смакує манну.
© Copyright: Кравчук Світлана Миколаївна, 2019
21.07.2019
18:49
м. Львів
Всі права застережені. Будь-яке відтворення та використання без письмової згоди автора заборонене.
Повна або часткова републікація, публічне виконання тощо, без письмової згоди автора забороняються і вважаються порушенням авторських прав.