Прийти і випить склянку чаю,
Торкнутись ледь вологих рук..
Промовити: "я так скучаю",
Та то лиш звук, всього лиш звук.
Та неймовірна тиха ніжність
У мить оживить ті слова,
Любові рабство то поспішність
Вона співа вона жива!
Зірки упали в склянку чаю,
Затих останній камертон...
Та тихе ніжне "я скучаю"
Все ще витає край вікон.