Моя кохана, злотокрила музо,
Чого холодна ти, як той гірський кришталь?
У цих відносинах підписую аншлюзи,
Запазуху ховаючи знов сталь.
Тебе б убити, та не маю волі...
Душа на розстріл - руки знов пусті.
А у словах пудів зо десять солі,
І очі у журбі оцій німі.
Я іншим - не розгадана загадка,
Я іншим неполоманий бар'єр.
І лиш тобі дарую всі відгадки
Та щастя ти крадеш мов бракон'єр.
Тебе б убити, златокрила музо.
Та ліпше погубити вже себе!
Поруч з тобою я підписую аншлюзи,
А думка знов до розстрілу веде.