Сіріє небо заревом орбіт...
А в тебе очі, ніжно, темно-сині,
У них для себе я відкрила світ,
Вони мене зігріли на чужині.
Вмирають зорі полум'ям весни,
Немов метелики ранкового туману...
Впусти мене в свої химерні сни,
Що сповнені жагучого дурману.
Впусти мене у миті самоти,
Впусти мне у очі-океани...
Й дарма, що вже попалені мости,
Впусти мене в свої болючі рани.
Закритий, наче ребуси з казок,
Коханий мов би перший промінь сонця.
В очах твоїх мов в полум'ї зірок,
Заховані всі таїни безумця.
Дурний, безглуздий - так тебе зову,
І над секретами очей твоїх гадаю.
В руках твоїх кохаюсь і живу,
І в них немов сірник малий палаю.