<Людмила Плєвако>
1. Так вже повелося
Здавна і понині:
Золоте колосся –
На сусідській ниві,
І обід смачніший
У чужій тарілці,
І родзинок більше
В незнайомій жінці.
Приспів:
Нащо камінь на серце класти?
Власноруч кожен долю кує.
Я не заздрю чужому щастю –
Я ціную й плекаю своє!
2. Часом так здається,
Що жорстока доля:
Іншому всміхнеться,
А тобі – ніколи!
Та повірте: важче
Завжди десь буває.
Як то кажуть, краще –
Там, де нас немає.
Приспів:
Нащо камінь на серце класти?
Власноруч кожен долю кує.
Я не заздрю чужому щастю –
Я ціную й плекаю своє!