Утро проснулось
С ночными словами в глазах,
Ветер застыл
Не веря финишу ночи,
Как поцелуй,
Что ещё на губах не завял...
Ну что же день новый,
На вечер мне что напророчишь?
Сухою и горькой
Казалась любовь мне моя...
То падает дождь слов твоих,
Как плевок в мою душу.
Пусть умолк соловей
И кукушка давно не кукует-
Палитру я осени
Счастливой любовью нарушу!
Шалью цыганской
Туман накрывает реку,
Запутался ветер
В моих клочьях седых и морозных
Не всем удаётся
Встретить её на веку
Любовь ту, осеннюю
Неимоверно красивую, очень.
*** Н. Бідненко
Прокинувся ранок
з нічними словами в очах,
Застигло повітря,
не вірячи фінішу ночі.
Неначе цілунок
іще на вустах не зачах…
Ну що, день новий,
ти на вечір мені напророчиш?
Сухим і гірким
видавалось кохання моє…
Та падає дощ слів твоїх,
наче літепло в душу.
Хай вмовк соловей
і зозуля давно не кує –
Осінню палітру
щасливим коханням порушу!
Циганською шаллю
туман укриває ріку,
Заплутався вітер
у пасмах морозних і сивих…
Не всім випадає
зустріти його на віку –
Осіннє кохання,
таке неймовірно красиве.