Пройшли роки

Надежда Крайнюк
Літо — пора зустрічей однокласників

Летять роки, хоч наче і поволі…
Вдивляємося всі у далечінь.
Шкільне подвір’я. Клени і тополі
До неба піднялись у височінь.

Вас не впізнати… Різні у вас долі,
У більшості, напевне, є сім’я.
Для вас відкриті двері в першій школі.
Тут вчились, формувалось ваше «Я».

Зійшлися ви, щоб знову пригадати
Шкільне життя, той незабутній час.
Тут вперше довелось переступати
Шкільний поріг… Прийшли ви в перший клас.

Пройшли роки. Пішли ви в світ широкий
Дорогами від батьківських воріт.
Зробили перші самостійні кроки
Можливо, навіть дехто йшов убрід…

Вже вкотре зустріч. Усмішки, цілунки.
Не діти хлопці — красені-мужі.
Дівчата — україночки-красуньки!
Подолані життєві рубежі.

Згадати все з тих днів шкільних, далеких
Згадати все, що так бентежить кров
Привів сюди вас той щемливий трепет,
Щоб з юністю зустрітися вам знов.

Липень. 2019 рік
Картинка з інтернету