Й так іноді буває... серцю розум вирішає дати фору:
Навушники гучніш, до перехрестя - уперед і без відхилу;
Ти довіряєш жереб одному з цих «перехресних» світлофорів
Й порядок дієслів міняєш в реченні ‚люблю_але_покину‘
І десь на півшляху ти повертаєшся - до глядача у профіль -
Кут сто вісімдесят вмістив твій шлях увесь: поперду й позаду
Але так важко виміряти все - у метрі, милі, фунті, штофі;
Ти бачиш перспективи дві немов у дзеркалах двох анфілади...