Стоїть бідон в коморі -
Німий і непримітний,
Хоч в нім життєве море
Украли непомітно.
По краплі - набирали,
Молочні пінні цівки,
В бідони наливали,
Як воду, за безцінки.
Важка щоденна праця -
По трішечки, по жмені
Водою поміж пальці
Втекла у чорну землю.
Украдені бідони
Для палива придатні,
Бо крали не вагонами,
А скільки знести здатні.
Солярки й керосину
На кілька літ запасу,
Поїсти не просили,
А ждали свого часу.
Та краник перекрили
Злодюжки вищих рангів,
Дощі бідони мили -
Вивітрюючи запах.
А потім у бідонах
Бродило щастя й горе,
Горілочка до скону
Зціляла серце хворе.
Пихтіли апарати -
Втішавши піврайона,
Міцну горілку гнати,
Навчилися в бідонах.
Мовчать старі бідони,
А вмятини говорять,
Яким гірким й солоним
Було життєве море.