Вище стрибнути від себе, -
Мегаціль не для слабких,
Часом - планка аж до неба,
Чи стрибати не з руки.
Де вершина, якщо двадцять, -
Якщо сила є в руках,
Плани, бізнес, дисертації,
І гарячка у трусах.
За собою ледь встигаєш,
Але тільки вітер в спину,
Сам себе переганяєш -
Знов гарцюєш без упину.
В тридцять - знайдена можливість,
Серед тисячі одна,
Ціль - досяжна, та дражлива,
І можливостей - катма.
В сорок - планка трохи нижча,
На роботу б не проспати,
Як в кишені вітер свище,
В щоки дутись бородато.
В пятдесят - плекати старість,
І копійку до копійки,
Рахувати - наче скнара,
Щоби з лихом битись стійко.
Ну, а котрим пощастило -
Планка спуститься додолу,
Бо ноги піднять не сила,
По квартирі йдучи кволо.
Тож охочим брать вершини,
Для розради у поразці,
В порівнянні з штарим, шивим -
Ви далеко ще не в сраці.
Вище стрибнути від себе -
Варто лиш, зірвавшись з ліжка,
І літати, як у небі,
Вулицею йдучи пішки.